ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

щодо витоків Самбірської гімназії


/Files/images/gg.jpg

Самбірська класична гімназія імені Архикнягині Єлизавети – 1893 рік. Пам`ятка архітектури.

На виконання Національної програми «Освіта XXI століття», керуючись статтею 14 Закону України «Про освіту» Самбірська міська рада Львівської області на IV сесії Третього демократичного скликання 02. березня 1999 року прийняла рішення про реорганізацію Самбірської загальноосвітньої середньої школи № 2 та створення на її базі гімназії гуманітарного та природничого профілів.

В даний час гімназія працює за двома профілями – філологічний напрям – профіль української філології та природничо-математичний напрям – математичний профіль

Самбір з давніх часів завжди був відомим осередком культури та освіти в межах етнічних земель України. Тут здобували свою освіту відомі козацькі гетьмани: Петро Сагайдачний, Іван Сулима, Марко Жмайло, Павло Павлюк (Бут) та герой оборони Відня – Юрій Кульчицький. Про давні освітні традиції Самбора стверджує відомий поет і вчений-філософ епохи Ренесансу Григорій Чуй-Самбірчик. У своєму заповіті, датованому 1573 роком у якому він передає власну велику бібліотеку Самбірській магістральній школі. З Самбором пов`язане життя визначного художника Федуско, першодрукаря Павло Домжив Лютковича, генерал-четаря 8-ої Самбірської Бригади УГА Антона Кравса, яка в складі 2-ої армії УНР звільняла від муравйовських банд Київ, У Самборі жив і похоронений визначний організатор театру , режиссер, артист, Бачинський Омельян, відомий український актор, режиссер, засновник, організатор і директор першого галицького професійного театру «Руська Бесіда» у Львові. У Самборі народився і шліфував свій професійний рівень у театрі «Руська Бесіда» Лесь Курбас.

До 1390 року населення Самбора було чисто українським. Учні в Самборі вчились у трьох парохіяльних школах, що функціонували при церквах. Тут вони вчились читати, писати, рахувати, виховувались на засадах українства і християнської моралі. Згодом, коли Галичина була окупована Польщею, ці школи занепали і не змогли конкурувати з державними польськими школами. В 1679 році при костелі Івана Хрестителя була відкрита римо-католицька парохіяльна школа, а в 1698 році польський воєвода Мартин Хомонтовські , з метою окатоличення українців, спровадив з Польщі до Самбора монаший орденський чин єзуїтів і в цьому будинку було засновано єзуїтську колегію, а при ній школу граматики, а у 1704 році курс богослов`я.

У 1702 році єзуїти заложили за мурами міста, при вулиці Зеленій, в палацику, купленому від Катерини Скарчевської, дві школи – нижчу «граматики», де вчили польської і латинської мов, читати, писати, навчали також поетики, релігії, граматики і - вищу, так звану «гуманістичну», де вчили ще й інших предметів. В 1709 році при монастирі збудовано костел єзуїтів і поряд з ним було збудовано велику школу єзуїтів і відкрито в нім колегіум, що працював за програмою гімназії. Українців до колегіуму не приймали. Тут учні вчились 5 років, а викладання предметів велось латинською мовою. У 1743 році її перезвали на «гімназію». Навчання в колегіумі велось у двох відділах, у молодшому навчались хлопці і дівчата, вчилися писати, рахувати, історії, релігії. У другому відділі – старшому, навчались тільки хлопці, де вивчали латину, граматику, логіку, природознавство, історію, закони релігії. Після закінчення колегіуму учні готувались до вступу у вищі навчальні заклади. У 1759 році гуманістичну школу-«гімназію» перевели до нової кам`яниці на розі вулиць Єзуїтської і Конарського. Навчання в цьому колегіумі-гімназії проходило до 1790 року.

У 1764 році перенесено «гімназію» до нової величавої кам`яниці, збудованої на південь від костела єзуїтів на високому узбіччі, на березі давнього княжого (королівського) ставу. Цю «гімназію» назвали «колегією», навчання розширилось до 6 класів, прилучився курс моральної теології. У цій кам`яниці вже знаходився монастир («кляштор») єзуїтів і тому «колегію» називали «Єзуїтською колегією». В ній навчали лише ксьондзи-єзуїти на латинській мові, панувала сувора дисципліна, учні жили у келіях. Методика навчання в колегіумі на той час стояла на досить високому рівні і зачислялась до найкращих католицьких шкіл та була доступна для польської аристократії і багатої шляхти.

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої, Галичина спільно з землями Західної Волині в 1772 році ввійшла до складу Австрійської імперії, в тому числі Самбір і Самбірська округа. Австрійським урядом було зліквідовано Орден єзуїтів згідно з енциклікою папи Климента. Було сконфісковане усе єзуїтське майно разом з кам`яницями і костелом, а «колегію» перенесено до давньої кам`яниці на розі вулиць Конарського і Єзуїтської, де до цього містилась єзуїтська школа граматики. Викладали в «колегії» ксьондзи-єзуїти, але вона вже була прилюдною, приймали всіх без різниці віросповідання. Утримувалась «колегія» за кошти міста.

Після проведеної масштабної освітньої реформи в 1773 році майже всі освітні навчальні заклади, які насильно перейшли під юрисдикцію австрійського уряду були ліквідовані як осередки схизматиків. Через деякий час після їхнього розпуску австрійський уряд розпочав відкривати свої навчальні установи з німецькою мовою викладання. У 1784 році у Львові було відкрито Цісарсько-королівський університет та академічну гімназію, через 5 років розпочала діяти гімназія в Перемишлі. У Самборі гімназія була відкрита у 1791 році, коли австрійський уряд імператора Леопольда II видав декрет про відкриття Цісарсько-королівської експериментальної гімназії.

У 1791 році кам`яницю відбудували після пожежі, і австрійський уряд на місці «колегії» відкрив 5-ти класову «гімназію» згідно шкільної реформи з новою програмою навчання. Вона отримала статус експериментальної державної гімназії Австрійської імперії, а кошти на її утримання давало місто. У 1821 році «гімназія» одержала назву «ЦК. Гімназія імені Архикнягині Єлизавети». Гімназію розширено до 6 класів навчання.

У 1850 році Австрія провела нову реорганізацію гімназій. Вони стали державними, було звільнено всіх викладачів-єзуїтів. Відтоді всіх викладачів і директора назначало Міністерство освіти у Відні. Уведено було німецьку мову, як викладову, а латинська, грецька і українська були як обов`язковий предмет навчання. До гімназії приймали незалежно від віросповідання. Це давало змогу дітям з заможніх українських родин здобувати належну освіту.

Заходами Львівського греко-католицького митрополита Михайла Левицького з`явився 31 липня 1851 року цісарський вердикт, на основі якого введено в 6 галицьких містах – Львові, Самборі, Перемишлі, Станіславові, Тернополі і Бережанах, де були державні гімназії, викладання релігії українською мовою.

На основі цісарського, надворного декрету від 27 липня 1853 року, Самбірську гімназію розширено до 8 класів навчання і такою вона залишилась до 1939 року (до ліквідації більшовиками). Авторитет гімназії був дуже високий. Вона давала змогу здобути фундаментальну освіту, необхідну для виходу у вищий світ науки. Завдяки високому професійному рівню професорів, прекрасним традиціям, гімназія давала високі знання, розвивала особистість, плекала високі духовні потреби, що зробило цей заклад здобутком історії. Гімназія в цьому будинку проіснувала до 1893 року, а у вивільненому приміщенні гімназії була заснована вчительська чоловіча семінарія, до якої приймали учнів, які закінчили 4 курс гімназії.

Іван Франко часто бував у Самбірській гімназії, вивчав навчальний план і систему роботи Самбірської гімназії за 1877-1878 роки, з яких добре було видно, що собою являла середня освіта тих часів,

В 1893 році гімназія переходить в новозбудоване велике двоповерхове приміщення по вулиці Колонтая,10 (Перша державна класична гімназія імені Архикнягині Єлизавети). Для навчання було пристосовано 8 класів, актовий зал-ауля для зборів учнів, проведення концертів та імпрез, учительська канцелярія і директорська. Гімнастичний зал і подвір`я давали змогу учням займатись спортом, влаштовувати різні ігри та забави. Будинок гімназії (пам`ятка архітектури) зачислявся тоді до найбільш «модерних», був мурованим на 2-3 поверхи, мав просторі біляві класи, великі вікна, широкі сходи і коридори з великим холом. У кожному класі були великі кафлеві печі. Гімназія відносилась до старого типу класичної гімназії, де навчання тривало 8 років і було платним. До гімназії приймали учнів після закінчення 4-ох класів народної школи. Основними предметами у гімназії були класичні мови: латинська (6 годин), грецька (5 годин), у викладанні яких простежувався історико-цивілізаційний підхід. Окрім того, викладалась польська, українська, німецька, французька та англійська мови, які давали змогу учням наблизитись до сучасних досягнень розвинених країн Європи і Америки. Для загального розвитку учням пропонувались предмети: фізика, етика, хімія, ботаніка, каліграфія, цикл естетичних дисциплін (малювання, співи, хореографія). Ці предмети сприяли розвиткові всебічно розвиненої особистості, розвитку і плеканню таланту та інтелекту.

Обов`язковим предметом була військова підготовка. Гімназисти влітку перебували в таборах військово-спортивного типу, що посприяло тому, що гімназія виплекала сотні військових командирів і керівників (всі студенти-українці взяли участь у визвольній боротьбі 1918-1921 років).

Фізкультура (руханка) була предметом обов`язковим. У руханковому залі робили гімнастичні вправи, а також біля будинку гімназії. Зимою гімназисти ходили на ковзанку за залізничною колією, а влітку вчилися веслувати і плавати на басейні, який розміщався на Дністрі, в кінці вулиці Купелевої.

Престиж знань зобов`язував викладацький колектив до сумлінної підготовким в організації навчального процесу. Високий професійний рівень педагогів, спільна підготовка заходів, доброзичливе ставлення до учнів, давало вагомий результат. З гімназії виходили творчі особистості, які вступали у престижні університети Відня, Львова, Праги, Кракова, Варшави, політехніку Львова. Для активізації навчального процесу було обладнано кабінети, створено бібліотеку. Всі учні були забезпечені підручниками, не методичного, а хрестоматійного зразка, що давало змогу розвивати аналітичне мислення, творчі здібності учнів, формати філософський світогляд. Великка роль у вихованні особистості відводилась релігії, яку вели греко-католицький, римо-католицький священики і рабвін. У шкільному році були подвійні канікули: зимові – тривали 10 днів (у часі Різдв`яних свят) і літні – від 1серпня до 15 вересня. Шкільний рік починався 16 вересня Службами Божими, що їх відправляли катехити у церкві і костелі, а закінчувався 31 липня.

У гімназії був добрий хор, співаки і диригенти. Хором диригував учитель-українець Іван Біликовський, який вперше поклав на музику багато творів Тараса Шевченка. Учасником професорсько-студентського хору був професор Філарет Колесса, відомий співак Модест Менцинський, відомий піаніст Роман Савицький.

У 1911 році в гімназії утворився Таємний Пласт, який патронував професор Тадей Залеський, пізніше катехит Володимир Івашко. З Пласту вийшло багато вояків і старшин УГА і УПА, в тому числі і Герой України Степан Стебельський.

Навчання в гімназії починалось урочистими Богослужіннями в українській церкві. 10 березня кожного року відбувались концерти на вшанування пам`яті Тараса Шевченка. Шкільний рік закінчувався урочистою Службою Божою. У 1906 році в гімназії відкрито читальню, де велись вільні дискусії на різні теми. При читальні було заложено п`ять гуртків: артистичний, етичний, історико-літературний, природничо-математичний і спортивний. Гуртки користувались літературою гімназійної бібліотеки. Учні гімназії відвідували вистави Львівського театру «Бесіда», часто здійснювали екскурсії на гору Пікуй, Княжу гору у Спасі, гору Маківку, на скали в Уричі, до монастиря Святого Онуфрія в Лаврові, де був похований князь Лев, до замку українського мецената Гербурта в Добромилі. На Спаській горі гімназійний хор часто виконував пісні під орудою професора Філарета Колесси, над Бескидами лунали мелодії «Верховино, світку ти наш», «Закувала та сива зозуля». Гімназійний хор співав у неділі та свята в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, на концертах в честь Тараса Шевченка, Івана Котляревського. На репетиції хору в гімназії було виділено 4 години тижнево.

В гімназії учні утворили таємну «Громаду». В 1877 році головою гімназійної «Громади» став учень Андрій Чайковський, пізніше відомий письменник і про що він згадує у своєму творі «Своїми силами: «Сходились члени «Громади» в домі Кривеньких на передмісті. В бібліотеці «Громади» були книжки, яких не було в гімназії і яких не дозволяли читати гімназистам. Члени «Громади» вели політичні дискусії. «Громада» ставила перед собою завдання поширювати освіту серед народу. Активно діяв у гімназії Кружок імені Івана Франка. Улюбленим заняттям гімназистів було читання книжок, що їх видавала у Львові «Українська видавнича Спілка» та літературне товариство «Молода Муза». Формування української молодої національної еліти проходило під впливом товариств «Українська Бесіда», «Просвіта», «Союз українок», «Учительська громада», «Взаїмна поміч українського вчительства», «Рідна школа», «Самбірський Боян», «Бандурист», Товариство імені Лисенка», молодіжних організацій «Сокіл», Пласт», «Луг», «Каменяр».

Самбірська гімназія стала центром національно-політичної боротьби за права українців у шкільництві, освітянському русі за українську гімназію «Рідна школа». Великий вплив на гімназистів робили вистави українського театру «Руська Бесіда», в якому виступав Лесь Курбас.

У червні 1906 року у Самборі була створена гімназистами і викладачами Самбірської гімназії перша футбольна команда.

З розвитком промислового капіталу назріла необхідність в утворенні політехнічних вузів, що вимагало удосконалення системи вивчення математичних дисциплін. 2 години математики, що виділяли в класичній гімназії, було недостатньо для розвитку математичних здібностей і вступу учнів до технічних закладів і політехніки. В 1911 році у Самборі було відкрито Другу Державну математично-природничу чоловічу гімназію «Польське гімназіюм реальне імені І. Крашевськогого», яка винайняла будинок Медлінгера по вулиці Собєского, 10 і стала філією класичної гімназії. До філії було перенесено 7 класів з Головної гімназії.

Головна увага в гімназії реальній приділялась дисциплінам математичного циклу: алгебрі, геометрії тригонометрії, фізиці. Вивчали учні такж іноземні мови, німецьку, французьку, англійську, необхідні для користування технічною літературою передових країн Європи. До гімназії приймались діти без різниці віросповідання.

У 1918-1919 роках Самбірська класична гімназія стає українською; поляки навчання в гімназії бойкотували. Директором гімназії став Теодор Біленький, який повернувся з Симбірська, де відбував заслання царського уряду. За українізацію гімназії польська влада заслала Теодора Біленького в концтабір Береза Картузька.

В 1919 році польська влада Самбірській Першій класичній гімназії присвоїла ім.`я Адама Міцкевича, а Другій реальній гімназії - ім`я Миколи Коперніка.

Велику роль у формуванні особистості учнв відіграло створене у 1927 році товариство і музей «Бойківщина»., в яке уійшли всі прогресивні вчителі Самбора. Професор гімназії Антін Княжинський та керівник «Пласту» Володимир Івашко разом з учнями мандрували Карпатами, Бойківщиною, Лемківщиною, Волинню і Поділлям.

Самбірська гімназія була однією з найсильніших і мала вплив на формування професорського складу в навчальних закладах інших міст. Традиції гімназії, а особливо в галузі музичного мистецтва, поширювались на всю Галичину і Україну. Висока духовність учнів гімназії плекалась високодуховними професорами і катехитами. Кожний з випускників гімназії обрав свій творий шлях у житті, прислужився Україні і світовій спільноті. Військова підготовка, таборування та участь у молодіжних організаціях «Пласт» та «Сокіл» виплекали визначну когорту командирів УСС, УГА, УПА.

Вільнодумство, демократичний дух гімназії, творча праця, давали змогу учням ставати високопрофесійними спеціалістами у своїй царині знань, мати свій індивідуальний творчий почерк. Знання багатьох іноземних мов давало можливість учням отримувати духовну та технічну інформацію з передових країн Європи, орієнтуватись на її духовні засади. Професорсько-викладацький склад гімназії забезпечував учням високі знання, давав можливісь розвивати свій інтелект і талант, плекав високодуховну і високоосвічену еліту (аристократію) нації. Великий вплив на формування світогляду самбірських гімназистів мав Іван Франко, слухати його лекції, незважаючи на заборону, масово приходила студентська громада. Часті мандрівки та експедиції по історичних місцях сприяли нагромадженню і зберіганню історико-культурної спадщини краю, утримувати музей «Бойківщина», оберігати і доглядати могили Героїв, культ могил став для гімназистів смислом їхнього буття.

Вивчаючи історію створення Самбірської класичної гімназії, приходжу до висновку, що вона одна з найстаріших в Галичині і Європі. Збереження пам`яті про Самбірську класичну гімназію і її вихованців наш святий обов`язок перед майбутніми поколіннями. Проглядаючи всю історичну спадщину, яку залишила Самбірська гімназія, підтверджуємо геніальну думку Івана Франка «Вчителем школа стоїть».

Детально вивчивши міські та обласні архівні джерела, було встановлено, що Самбірська гімназія впродовж своєї славної історії у силу різних об`єктивних обставин вимушена була 12 разів змінювати свою назву.

1791-1821-Цісарсько-королівська експериментальна 5-ти класова гімназія у Самборі.

1821-1850-6-класова «ЦК. Гімназія імені Архикнягині Єлизавети».

1850-1853-Цісарсько-королівська державна 6-ти класова гімназія у Самборі.

1853-1918-Цісарсько-королівська 8-класова гімназія у Самборі

В 1911-1918-Друга Державна математично-природнича чоловіча гімназія «Польське гімназіюм реальне імені І. Крашевськогого»,

1918-1919-Самбірська українська 8-класова гімназія.

1919-1939-Перша державна чоловіча гуманітарна гімназія імені Адама Міцкевича.

1919-1939-Друга державна чоловіча математично-природнича гімназія імені Миколи Коперніка.

1939-1941-Самбірська семирічна середня школа № 2.

1941-1944- навчально-виховний процес було перервано у зв`язку з II-ою Світовою війною (у приміщенні гімназії було розміщено військовий госпіталь).

1944-1945-Самбірська семирічна середня школа № 2.

1945-1947-Самбірська середня жіноча школа № 2.

1947-1959-Самбірська десятирічна середня школа № 2.

1959-1966- Самбірська одинадцятирічна середня загальноосвітня трудова політехнічна школа № 2 з виробничим навчанням.

1966-1984- Самбірська десятирічна середня загальноосвітня школа № 2.

1984-1999- Самбірська одинадцятирічна загальноосвітня середня школа № 2.

1999-2016- Самбірська гімназія.

Кiлькiсть переглядiв: 155

Коментарi